Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мівний

Мі́вний, -а, -е. Рѣчистый, говорливый, многорѣчивый. Кіт лівний, хлоп мівний всюди поживиться. Ном. № 1257.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 430.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІВНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІВНИЙ"
Жанда́рський, -а, -е. Жандармскій.
Зажо́га, -ги, ж. Поджогъ. Без зажоги й дрова не горять. Ном. № 3298.
Красітка, -ки, ж. = красотка. Желех.
Переоначуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. переоначитися, -чуся, -чишся, гл. Переиначиваться, переиначиться.
Позаслужбовий, -а, -е. Внѣслужебный. Желех.
Попідковузати, -вую, -єш, гл. Подковать (во множествѣ).
Придбання, -ня, с. Пріобрѣтеніе. Г. Барв. 528.
П'ятиголовий, -а, -е. Пятиглавый. Знає ту... п'ятиголову.... церкву. К. ЧР. 81.
Румса, -си, об. = рюмса.
Шурхнутися, -нуся, -нешся, гл. Провалиться. Церква виходить, виходить (із землі) — вже і баню видно. Аж тут прибігла за ними матка. Що ви тут, вражі діти, робите? — Вона так знову й шурхнулась в землю. КС. 1882. VII. 89.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІВНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.