Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мицька

Ми́цька, -ки, ж. 1) Шерсть молодыхъ ягнятъ. Шух. І. 152. 2) Кусокъ дерна. Вх. Зн. 36. 3) Киска. Желех. 4) Чайка. Вх. Зн. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Гірський, -а, -е. Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13.
Довговоло́сий, -а, -е. Длинноволосый.
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. І. 72.
Ма́сляно нар. Много масла. Сиряно, масляно. Ном. № 6485.
Нехупавний, -а, -е. Неграціозный, некрасивый. Ном. № 6649.
Півтретя числ. Два съ половиной. Ком. І. 25.
Рогіз, -го́зу, м. Болотное растеніе, Typha angustifolia. ЗЮЗО. І. 140. Котл. Ен. III. 64. О. 1862. І. 55. Покинь сани, візьми віз, та й поїдем по рогіз. Ном. № 546.
Стрівожити, -жу, -жиш, гл. Встревожить.
Уліті нар. Лѣтомъ. Вліті і качка прачка, а взімі і Тереся не береться. Ном. № 552. Хто вліті гайнує, той взімі голодує. Ном. № 558.
Чепуркуватий, -а, -е. Прихорошенный, прикрашенный. Охотнійше почали наші хлоп'ята слухати бурлацьке юродство Котляревського, аніж чепуркувату карамзинщину. К. (Хата. VIII).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.