Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міна

Мі́на, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 431.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІНА"
Божатися, -жаюся, -єшся, гл. ? Божайся, Боже! Волынь.
Виводити 1, -джу, -диш, гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. І. 346.
Віддалятися, -ляюся, -єшся, сов. в. віддалитися, -люся, -лишся, гл. Отдаляться, отдалиться, удаляться, удалиться. Тепер же я сиротина у світі зосталась, що від роду віддалилась, а від села одійшла. Чуб. V. 747.
Деревля́нка, -ки, ж. = Дерев'янка. Ум. Деревля́ночка.
Зажирни́й, -а, -е. 1) = зажирливий. К. ХП. 56. 2) О буравѣ: забирающій при сверленіи много дерева. Волч. у.
Люби́дра, -ри, ж. Огородная мята, Tropaeolum urinus. Мнж. 185.
Недовершений, -а, -е. Съ невыведеннымъ до конца верхомъ.
Нестравність, -ности, ж. Несвареніе желудка.
Подуга, -ги, ж. Побѣда. Встрѣчено у Кулиша. Льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги. Єв. Мт. XII. 20.
Скулити, -лю, -лиш, гл. Съежить, скорчить. Головойку склонив, ручейку зложив, ніженьку скулив. МУЕ. III. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.