Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Колосок, -ска́, м. Ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає.
2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса.
Корписати, -са́ю, -єш, гл. = копирсати. Палічками землю копирсали.
Кури, -рей, мн. отъ кур и кура.
Майра́н, -ну, м. Раст. Origanum majorana.
Підвередитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Подорваться. Луці явився скарб, — Лука к ньому з мішками... на третій день, підвередившись п'ятаками, умер Лука.
Погарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Поворчать (о собакѣ и человѣкѣ).
Скеля, -лі, ж. Скала. Море, грай, реви, скелі ламай.
Уперек нар. Поперекъ. Було вчити, як уперек подушечки лежало, а вже вподовж!...
Услужливий, -а, -е. Услужливый.
