Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мицьо

Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя. Вх. Лем. 435.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬО"
Готя́, -тя́ти, с. Птенецъ-глухарь. Шух. І. 239.
Жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя
Намигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Бросить взглядъ, мигнуть. А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути.
Низькоокий, -а, -е. Близорукій. Лебед. у. Канев. у. Васильк. у. Мнж. 187.
Плачно нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно. Пирят. у.
Притарасовувати, -вую, -єш, сов. в. притарасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Укрѣплять, укрѣпить фашинникомъ, засыпавъ сверху землею. Лубен. у.
Пупорізна баба, -ної —би, ж. = пупорізка.
Тмяно нар. 1) Затемненно. 2) Печально, грустно. О. 1862. VIII. 6.
Уперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить.
Фрр! меж. для обозначенія отлета птицы. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЦЬО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.