Грися́к, -ка́, м. Родъ хлѣба. Мужик та був дуже бідний, і в нього тільки може й було, шо єден хліб-грисяк.
Де́монський, -а, -е. Демонскій.
Зацура́ти, -ра́ю, -єш, гл. Оставить, бросить. Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати.
Каторга, -ги, ж.
1) Гребное турецкое судно, галера. Подай нам, Господи, із неба дрібен дощик, а знизу буйний вітер! хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги. Бо як стане Чорнеє море согравати, то не знатиме отець, либонь мати, у которій каторзі (невольника) шукати: чи у пристані Козловської, чи у городі Царьграді на базарі. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької, з каторги бусурменської на тихі води, на ясні зорі.
2) Каторга, каторжныя работы. Живцем на вічну каторгу завдав.
Осінь, осени, ж. Осень. Осінь на строкатом коні їздить. в осінь, в осени. Осенью. Одна пішла в осінь заміж, а друга в м'ясниці. Коли в осени́ літа́ багато паутини — на той рік урожайне літо буде. В осени ложка води, а дві грязі.
Полохкий, -а́, -е́ = полохливий. Кінь полохкий.
Поприкриватися, -ваємося, -єтеся, гл. Прикрыться (о многихъ).
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Трахвити, -ся, -хвлю, -ся, -хвиш, -ся, гл. = трафити, -ся = трапити, -ся. Трахвив го в седно.
Шкунтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Ссориться? драться? Пани шпунтуються, а нашого брата ріжуть.