Держки́й, -а́, -е́. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить.
Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькоті́ти, -чу́, -чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.
Нави́передки нар. = наввипередки.
Наструнчити Cм. наструнчувати.
Підрубати, -баю, -єш, гл. Подрубить. Зелений дубе, чи не жаль тобі буде, як підрубають білу березу люде?
Рапавка, -ки, ж. = ропуха.
Рудобривий, -а, -е. Рыжебровый. Чужа пані рудобрива.
Рукодійня, -ні, ж. Рукодѣліе. Свитка, шуба під лисичим хутром — ото усе її рукодійня.
Струхнути 2, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. Галя може струхла там у землі.
Уплисти Cм. упливати.
