Галювання, -ня, с. Дѣйствіе отъ гл. галювати.
Годований, -а, -е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Тілом обросло, як кабан годований.
Зморити, -рю́, -риш, гл. Утомить, изнурить. Барабаш, зморений кріпкими трунками од Хмельницького.
Кущ, -ща, м. 1) Кустъ. Коло білої хатки червоніє рясне вишеннє, чи високий кущ калини стріху підпірає. Цвів кущ панської рожі. Тоді ляхи догадливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. 2) = кущанка. 8) Группа. Трохи далі — на белебень — стоїть кущ вітряків, обвішавши крила. Ум. кущик. А в городі... два кущики пижма. І кущики вишукує травиці. Бере баба грибки, коли дивиться — у кущику гніздечко.
Ле́две, ле́дві, ле́дво, нар. 1) Едва, чуть, лишь только. Держались ледве на ногах. Ледве-ледве дише. Ледві додому прийшов. Та напила м ся, ледво стою. Ледві ми ввійшли, він почті сміятись. 137. 2) Едва-ли, врядъ-ли. У цій корчмі ледві є пиво? Сьогодня ледві прийде, бо свято. Ледво є він дома. Ледво тямите ви діда, бо були сте малі ще. ле́дві(о)-не-ле́дві(о). Едва, едва, съ трудомъ. Так упивсь на тій оказії, що ледво-не-ледво додому дійшов. Я ледві-не-ледві забрав, — такі великі.
Потіпаха, -хи, ж.
1) Бродяга.
2) Потаскуха. Се чеснії, не потіпахи, були тендітні при людях.
Реготуха, -хи, ж. Хохотунья. Сватай мене реготуху. Перша реготуха на селі.
Роб, -ба, м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. 2) Невольникъ, арестантъ. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. робити, ходити яким, чиїм ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. Не всі ми його робом ходимо. Пора.... про Україну робом иншим дбати. А така думка, — що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ходити правим, лихим робом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правилі ходить робом, того милуй. І я їх покинув на волю їх серцю: нехай собі ходять лихим своїм робом.
Таскання, -ня, с. Тасканіе.
Чіпляти, -ля́ю, -єш, гл. Прицѣплять, вѣшать. Намиста чіпляють. Рушники чіпляють.
