Відшкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Отойти прихрамывая.
Делі́я, -лії, ж. Длинная медвѣжья или волчья шуба у галицкаго мѣщанина. Ум. Делі́єнька, делі́єчка.
Накрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Накричаться.
Підстава, -ви, ж. 1) Основаніе. Підстава у токарні. 2) Замѣна. І не вийду, г не встану, вишлю менту сестру на підставу.
Приструнник, -ка, м. Въ струнномъ инструментѣ: мѣсто, гдѣ прикрѣплены и начинаются струны.
П'ядики, -ків, м. мн. Раст. Lycopodium annotinum et clavatum.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Вродився тумою від руської бранки. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його.
Указник, -ка, м. Указчикъ. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник.
Ухоркати, -каю, -єш, гл. Умаять, утомить, заморить. Ну і вхоркав же коня!
Шмигляти, -ля́ю, -єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шмигляв по морю, як циганус.
