Вириватися, -ваюся, -єшся, сов. в. вирватися, -рвуся, -вешся, гл.
1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь.
2) Рваться впередъ, выступать, выступить впередъ. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Не йди.... бо далеко, сама не виривайся. Также: выскакивать, выскочить впередъ, внезапно появляться, появиться. Вирвався, як Пилип з конопель. Десь вирвалась дівчинонька.
Довгота́, -ти́, ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота.
Доле́гливий, -а, -е. Донимающій, настойчивый. Cм. долігливий.
Змерзнути, -гну, -неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. О, та й змерз же я цупко! Драм. 5. Зняв шапку, привітався... «Змерз», каже. Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги.
Каптурка, -ки, ж. Мужской головной уборъ: шерстяной колпакъ въ видѣ усѣченнаго конуса.
Облічити, -чу́, -чиш, гл. Счесть, сосчитать. Облічив усе добро.
Продовбати Cм. продовбувати.
Садно, -на, с. Ссадина, рана, натертая сѣдломъ или сѣдолкой у лошади. Та й мухи посипались на садно: треба чимось рятувати.
Скрип II, -пу, м. Скрипъ, скрипѣніе. чо́боти на скрипах. Скрипящіе сапоги.
Тушити, -шу́, -шиш, гл.
1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили.
2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить.
