Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Зазоли́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Досадить. Ти зазолив мені.
Межі́вка, -ки, ж. Размежеваніе.
Накади́ти, -джу́, -диш, гл. Накадить.
Нерозум, -му, м. Неразуміе, глупость.
Обклад, -ду, м. Дифтеритъ.
Подохнути, -немо, -нете, гл. Издохнуть (о многихъ). Коли прилетіло дві вороні та зачали клювать та й подохли.
Сучак, -ка, м. Щенокъ. Здорові, сучаки!... А що ви не орете?
Талалай, -лая, м. Болтунъ, говорунъ. Въ загадкѣ: За білою березою талалай плеще.
Чвертуха, -хи, ж. = чвертка 3. На потуху випийте чвертуху.
