Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шолудивець

Шолудивець, -вця, м. Паршивець. Ой чиї ж то женці, да все шолудивці. Чуб. III. 229.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 508.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШОЛУДИВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШОЛУДИВЕЦЬ"
Бакхичний, -а, -е. Вакхическій. Левиц. І. 520.
Безщадний, -а, -е. Безпощадный.
Верхнина, -ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. верхнинка.
Гайдабура, -ри, м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.
Навтрю́хи нар. Бѣгомъ. Махнув в те місце навтрюхи. КС. 1882. XII. 625.
Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина. Вх. Лем. 445.
Повіддушувати, -шую, -єш, гл. Отдавить (во множествѣ).
Реус, -са, м. = рева. Лебед. у.
Тля, тлі, ж. Насѣк. Psylla. Шейк. Вх. І. 7.
Фафравий, -а, -е. Невнятно говорящій. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШОЛУДИВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.