Гоча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Ржать. Уже коні на стану гочать.
Дере́зка, -ки, ж. Ум. отъ дереза.
Дженга́лити, -лю, -лиш, гл. Кусать (о комарахъ). Об спасівці не можна через мухи заснуть, бо дуже кусаються, а тепер через бісової віри комарі: так дженгалять — аж-аж-аж!
Дріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Дрожать. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати.
Набо́жно нар. Набожно, благочестиво.
Охаба, -би, ж.
1) Гнилая колода.
2) Лужа, болото, старое русло рѣки.
3) Негодникъ, негодница, безпутникъ.
Пакілля, -ля, с. соб. Колья. Німота поморилась після дороги, поприпиняла до пакілля коней і лягла спать.
Просмажитися, -жуся, -жишся, гл. Прожариться.
Статок, -тку, м.
1) Имущество. Нехай отець і матуся мою пригоду козацьку знають, статки-маєтки збувають, великі скарби собірають, головоньку козацьку з тяжкої неволі визволяють.
2) Скотъ. Перелічив статок, — нема корови.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка.
