Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рісити

Рісити, -рішу, -сиш, гл. = рісувати. Вх. Зн. 60.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 24.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РІСИТИ"
Гу́дж, -джа, м. Узелъ. Біда ж мені з таким мужом, що не в'яже штани гуджом. Чуб. V. 1152.
Да́нка, -ки, ж. То, что дано, даяніе. Обіцянка, а не данка — дурному радість. Ном. № 4515.
Иноземний, -а, -е. Иноземный, иностранный. Заводить усе в своїх домах по иноземному. К. Гр. Кв. VII.
Каланник, -ка, м. Бѣднякъ. Шух. І. 73.
Обсягати, -гаю, -єш, гл. Охватывать. Желех.
Підструмент, -ту, м. Въ водяной мельницѣ: каждый изъ двухъ параллельныхъ брусковъ, лежащихъ на особой подставкѣ, на нихъ покоится ва́льниця, на которой вращается шипъ вала. підструме́нтів двѣ пары: снаружи и внутри мельницы. Черниг. у.
Поневільний, -а, -е. Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. І. 203.
Потягати, -га́ю, -єш, сов. в. потягти, -гну, -гнеш, гл. 1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446. 2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. у. 3) Ударять, ударить (кого). Мир. ХРВ. 9. Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. Котл. Ен. II. 19. 4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. ЕЗ. V. 97. Вона єго... щире любила, а він ї не потігав сватати. ЕЗ. V. 96. Cм. потягти.
Привідець, -дця и привідця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. Н. П. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.
Світильник, -ка, м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РІСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.