Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обочини

Обочини, -чин, ж. мн. Боковая часть дороги.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 22.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОЧИНИ"
Зака́пати, -паю, -єш, гл. = закрапати. Червона кров закапала з пучки. МВ. ІІ. 66.
Зе́мство, -ва, с. Земство.
Змусити Cм. змушати.
Маму́на, -ни, ж. Закрытая, замаскированная фигура. Вх. Лем. 433.
Обичайка, -ки, ж. 1) Ободъ, на который натягивается сито, рѣшето, бубенъ и пр. Вас. 152, 176. Сим. 91. 2) Деревянный или лубяной ящикъ, покрывающій въ мельницѣ или ручной мельницѣ верхній жерновъ и удерживающій муку. Черниг. у. Шух. I. 146, 264, 284.
Похрумкати, -каю, -єш, гл. = похрумати.
Протеребити Cм. протеріблювати.
Росомаха, -хи, ж. Звѣрь: россомаха. КС. 1882. VIII. 377.
Сисунча, -чати, с. = сисун. (Залюб).
Часовий, -а, -е. 1) Временный. Це лихо часове, — воно швидко минеться. 2) Тотъ, которому пришло время. Не вмірають старі, тільки часові. Ном. № 7262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.