Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обочини

Обочини, -чин, ж. мн. Боковая часть дороги.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 22.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОЧИНИ"
Боривітер, -тра, м. Пустельга, Falco tinunculus. Вх. Пч. II. 10.
Занеха́ння, -ня, с. Пренебрежете, оставленіе безъ вниманія, недосмотръ, нерадѣніе.
Зани́в, -ву, м. То-же, что и толока (пастбище для скота), но находящаяся за полями. Вх. Зн. 19.
Ковтнути Cм. ковтати.
Лазуряка, -ки, м. Лѣсной разбойникъ? Були ще лазуряки, грабили, убивали, оббірали гроші і ховали їх у лісі, на степу... сами тож де небудь пропадали в розбоях, а гроші оставались. ХС. IV. 9.
Оселість, -лости, ж. Осѣдлость.
Понакапощувати, -щую, -єш, гл. Напакостить (во множествѣ).
Риґівниця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Конст. у.
Розгрижити, -жу, -жеш, гл. = розгорити. Мнж. 191.
Сплюнути Cм. спльовувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.