Ата́ман, -на, м. и др. = Отаман и др.
Багатий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. багатий на що. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Либонь же ти на розум не багатий. багатий на слово. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі.
2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий.
3) багатий вечір, — та кутя = багат-вечір. Ум. багатенький.
Бадя, (ді м.?) Лѣнивый волъ.
Вербинець, -нця, м. Лоза.
Грубия́нство, -ва, с. Грубость; грубіянство. Прохали простити їх грубиянство. Грубиянство дике.
Дзвінко́вий, -а, -е. Бубновый.
Заки́шкати, -каю, -єш, гл. Закричать: киш!
Падлюка, -ки, ж.
1) Ув. отъ падло.
2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок.
Прямцювати, -цю́ю, -єш, гл. = прямувати 1, 2. І не куди где він, а до них у ворота прямцює.
Скаля I, -ля, с. соб. 1) Клепки бочки, кадки. 2) Лучина, щепка.
