Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

офлис

Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина. Вх. Лем. 445.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОФЛИС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОФЛИС"
Бульвинка, -ки, ж. Луковка. Желех.
Бурмистерський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный бургомистру.
Жилля́, -ля́, с. Заселенное мѣсто, мѣсто, занятое поселеніемъ. У полі дорога добра ще, а як по жиллю, то не добре. Волч. у.
Загрі́ти, -ся. Cм. загрівати, -ся.
Обпоганюватися, -нююся, -єшся, сов. в. обпоганитися, -нюся, -нишся, гл. Обгаживаться, обгадиться, оскверняться, оскверниться.
Перебути, -ся. Cм. перебувати, -ся.
Розробити Cм. розроблювати.
Скруток, -тку, м. Свернутый пучекъ табачныхъ листьевъ. Шух. І. 36.
Совганка, -ки, ж. = сковзалка. Вх. Зн. 65.
Схватитися, -чуся, -тишся, гл. = схопитися. А поперед його і схвативсь вихор. Чуб. І. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОФЛИС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.