Ваджуватися, -джуюся, -єшся, гл. — до кого. Привязываться, приставать къ кому.
Галузь, -зі, ж. = галуза.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Догожа́ння, -ня, с. Угожденіе.
Нетіпанка, -ки, ж. Неопрятная, неряха. В мене жуінка нетіпанка і хуісту не має.
Оснівонька, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Остигти Cм. остигати.
Підситок, -тка, м. Негустое сито. За підситок і ночовки так-сяк узялася. Ум. підси́течок. Заховаю під припічком, та й покрию підситечком.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать.
Пригінний, -а, -е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой.
2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3.
