Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

громушина

Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками. Подольск. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 330.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМУШИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМУШИНА"
Бздикати, -каю, -єш, гл. = бздіти.
Буць, -ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Віджати Ii Cм. віджинати.
Закама́рок, -рку, м. Закоулокъ. Раз, як ховався він по закамарках, нахопився на його якийсь чоловік. Стор. І. 54.
Пира, -ри, ж. = пирга. Вх. Зн. 48.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Потемки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть. Єв. Л. XII. 3.
Райдуга, -ги, ж. Радуга. Грин. III. 300. Райдуга воду бере на дощ. ХС. II. 88.
Шполик, -ка, м. Ковшъ деревянный для отливанія воды изъ лодки (на Днѣпрѣ). Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРОМУШИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.