Будніти, -ню́, -ни́ш, гл. = дудніти. Будить вози дудніти, підківочки звеніти. Слухає — хтось дуднить. А то злодії ішли. (Не ошибка ли вм. дудніти?)
Виноколо, -кола, с. Виноградникъ? А в полі, в полі, й у виноколі, стоять намети з білого шовку.
Горі́шній, -ня, -нє 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Горішній навій. Камінь у млині буває горішній і долішній. Горішній одвірок над хатніми дверьми. 2) Выше по теченію лежащій. 3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Сѣверо-восточный (Кубань). Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ).
За́вждішній, -я, -є. = завжде́нний. То було завждішнє змагання.
Розмиритися, -рюся, -ришся, гл. Разсориться.
Сільний, -а, -е. Соляной.
Скубти, -бу, (-блю), -беш, гл. Дергать (шерсть), щипать, ощипывать, драть (за волосы). Кудельки не скубла. Скублю (скубу) не пера, їм не мясо. Чужий лоб скубти, треба й свого наставити. На припоні коні отаву скубуть.
Спожиття, -тя, с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити.
Трясавиця, -ці, ж.
1) = трясавина.
2) Лихорадка.
Шкуратина, -ни, ж. Кожа, кусокъ кожи. Ум. шкурати́нка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Жаб'яча шкуратинка.
