Гарцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. 3) Танцевать. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють
Жилба́, -би, ж. Житье. Добра жилба, коли сварки нема. Ум. жилбонька.
Забра́ння, -ня, с. Взятіе, захватъ.
Лаючий, -а, -е. Любящій ругаться. Лаюча баба. Чоловік був надто смирний, а жінка лаюча.
Назрива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Нарвать. Хвіялочок на віночок назриваю.
Натеньки, -ків, м. мн. давати натеньки́. Дѣлать намеки.
Оже сз. = отже. Не лехко було й Максимові, оже він не плакав. Оже ж буду мати швидко невістку, подумала вона.
Покрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавить. Увіходить Байда з побратимами і иншими козаками, всі покрівавлені.
Ранний, -а, -е. Раненый.
Топе́лець, -льця, м. 1) Утопленникъ. 2) Водяной бѣсъ, затаскивающій людей въ воду съ цѣлью ихъ утопить.
