Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Возоробня, -ні, ж. Сарай, въ которомъ дѣлаютъ возы.
Ґе-ґе-ґе меж. Подражаніе крику гусей. А гусочка ґе-ґе-ґе!
Задзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Политься струей.
Захи́стя, -тя, с. = захист 1. Захистя инше ти знайшов.
Неоцінитний, -а, -е. Безцѣнный. Не корова нооцінитна, відро молока дає.
Розшибатися, -баюся, -єшся, гл. Метаться, рваться. Инколи нападав її якийсь гнів немошний, що розшибалася вона та плакалася необрадливо собі. Е, бачу, — каже пан, — тобі тут місця мало. Постой же: розшибатимешся у москалях скільки хотя.
Солонувати, -ну́ю, -єш, гл. = солонцювати. От де бити, дрохв — на солонцях, як вони солонують.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце.
Трахтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) = трактувати.
2) Разсуждать, разговаривать; судить, осуждать. Не видно про мене трахтують, видно про мою землю Грицько замишляє. Я ж думала, воріженьки шо сплять і не чують, — вони ж мене молодую судять і трахтують.
