Вийматися, -маюся, -єшся, сов. в. вийнятися, и винятися, -ймуся, -мешся, гл. 1) Выниматься, вынуться; обнажаться. Копирсаю, копирсаю, — ніяк не виймається скабка з пальця. 2) Находиться, найтися, оказаться, случиться. Тільки одна птиця винялась, що добила усіх звірів. Такі пішли дощі, що й дня не винялось погожого. 3) Всходить, взойти (о солнцѣ). Було, скоро сонечко вийметься, лікарь і котить у-двуконь.
Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту.
Назива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. назва́ти, -зву́, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала.
Осудовище, -ща, с. Скандалъ, позоръ. Таке осудовище!
Позужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ).
Прасольський, -а, -е. Относящійся къ прасолу.
Придаватися, -даюся, -єшся, сов. в. придатися, -дамся, -дасися, гл.
1) Годиться, пригодиться. Золотий ключик до кождих дверей придасться.
2) Удаваться, удаться, оказаться, выйти какимъ; оказаться къ чему годнымъ, способнымъ. В чім ти, мила, купалася, що такая придалася? Оттакий то придався нам солодкий мед. Паска у нас хороша придалась. Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. Придавсь один чернець на малювання.
Упокій, -кою, м.
1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати.
2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає.
Хабарь, -ря, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Кн. Ум. хабарик.
Хори, -рів, м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит.