Дебе́лий, -а, -е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. Важко рушили з місця дебелі воли. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Дебеле сукно. 2) У Шевченка: тяжелый (о горѣ). (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.
Дога́дливий, -а, -е. Догадливый, смѣтливый. Тогді ляхи, мостивиї пани, догидливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. Оттоді то вдова недогадлива бувала, ще у другого козака правди питала.
Дорікну́ти, дорікти́. Cм. дорікати.
Лядая́кий, -а, -е. = ледаякий. На лядаякого вибий весь ліс, то все їден біс. Аж виходить, вибігає найменшая свість і виносить козаченькові лядаяку вість.
Нагартува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (много предметовъ).
Обчемсати, -саю, -єш, гл. = обчимхати.
Од пред. см. від.
Повідтягати, -га́ю, -єш, гл. Оттащить (во множествѣ).
Стовпок, -пка, м. = сворінь 2.
Хлап, -па, м.
1) Валетъ (въ картахъ).
2) Клапанъ (въ музыкальномъ инструментѣ, напр. въ лірі).
