Зрадитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Посовѣтовавпись, рѣшить. Зрадились, інію піти до попа. 2) Измѣнить себѣ. Слово встрѣчено только въ «Ужинку» Гатцука : Хоч кохання не зрадиться, та череві (?) завадиться.
Київський, -а, -е. Кіевскій.
Колющий, -а, -е. = колючий. Помостимо вам кладочки з колющого глоду.
Кочувати, -чую, -єш, гл.
1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. Отари кочують по степах. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі.
2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана.
Орудник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає.
Пекельник, -ка, м. Житель ада, чортъ. Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть...
Повтомляти, -ля́ю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Погородити, -джу́, -диш, гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі.
Помшити, -мшу, -ши́ш, гл. ? Шовком шити, — щоб не помшити.
Поросколупувати, -пую, -єш, гл. Расковырять (во множествѣ).
