Бесурмлянин, -на, м. = бусурман. Злі бесурмляне з міста рушали. КС. 1884. І. 47.

Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. Шух. І. 148. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка (Вас.153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника (Шух. І. 257), снувалки (МУЕ. ІІІ. 15), човника (Шух. І. 258), шпулера (МУЕ. ІІІ. 14), прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен (Шух. І. 146), млина ручного (Шух. I. 103), — водяного и вітряка (Kolb. І. 61; Мик. 481), круга гончарського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.

Вилані, -нів, м. мн. Вилы желѣзныя для навоза. Вх. Зн. 6. Желех.

Дава́ння, -ня, с. 1) Даваніе. Воно ж і даванню кінець є. Мир. Пов. І. 116. 2) = Данкя́ 2. Давання гірше трутизни. Ном.

Дротяне́нький, -а, -е. Ум. отъ дротяний.  

Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68). 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. душок.  

Зле́гка нар. Слегка. Накинувши злегка свитину за плечі, іде до дівчини. Хата, 14. Ум. злеге́нька, злеге́сенька. Кв. II. 295. Пригортає злегесенька. Чуб. V. 1180.

Нашевкатися, -каюся, -єшся, гл. Налѣзть, найти толпой (о людяхъ). Сим. 176.

Пролев, -ва, м. = пралев. Ти лев собі, а я пролев, — циган одвічає. Рудан. І. 72.

Стравуватися, -вуюся, -єшся, гл. Кормиться, питаться, содержать себя. Як наймусь вартівником до школи, то де я буду стравуватися? я з чужого села. Камен. у.