Гомонли́вий, -а, -е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Параска знов весела і гомонлива. 2) Шумный.
Госпо́ся, -сі, ж. Ласкательное отъ господиня. Ось слухайте, моя госпосю, моя панійко!
За́голо́вок, -вку, м. 1) Съ удареніемъ на первомъ слогѣ: подушка. за́головки мурянча́ні. Муравьиныя яйца. 2) съ удар. на третьемъ слогѣ: заглавіе. Ум. за́голо́вочок.
Засо́бок, -бку, м. 1) Сборки на спинѣ полушубка вверхъ отъ таліи. Cм. засівний 2. 2) Задняя часть рубашки.
Караулити, -лю, -лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили.
Найгра́ти, -гра́ю, -єш, гл. Поиграть.
Невіглас, -са, м. Невѣжда. З грішми дурня-невігласа почитують.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх.
Понехати, -ха́ю, -єш, гл. Оставить безъ вниманія, бросить. Мене понехав ту самісіньку одну в пустці. А як мені буде гірко, я вас понехаю. Ой вже ж очі надивилися, та вже понехали.
Сухоперний, -а, -е. Вымытый безъ предварительнаго намачиванья и бученья.
