Доли́нка, -ки, ж. Ум. отъ доли́на.
Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи.
Звідко́ли нар. Съ какихъ поръ.
Купер, -пра, м. 1) Хвостецъ и вообще сѣдалищная часть туловища человѣка. . У купрах болить. 2) Хвостецъ (птицы). 3) Концы платка въ женской головной повязкѣ? Жінки зав'язують голову в хустку із купром — от, трохи так, як київські міщанки. Ум. куприн. Приніс нам зять курку, посадивши на бандурку, посадив он є мудре — куприком на полуднє.
Ло́ви, -вів, м. мн. Ловля; охота, звѣриная ловля. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ой пішло два паничі на лови, на лови, надибало дві панянці в зеленій діброві.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Обміть, -ті, ж. Стремнина или водоворотъ съ быстрымъ теченіемъ.
Подовж нар. = подовш. Пішла бідна вдова подовж улонькою.
Псаломник, -ка, м. Псалмопѣвецъ.
Уколоти, -лю, -леш, гл.
1) Уколоть. Його колючки і уколять.
2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.
