Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хворовитий

Хворовитий, -а, -е. Болѣзненный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 394.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВОРОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХВОРОВИТИЙ"
Болячкуватий, -а, -е. Покрытый нарывами, чирьями.
Дзюбу́н, -на́, м. Клюющій.
Дотепе́р нар. До настоящаго времени, до сей поры. Бідив я, та й дотепер бідую. Камен. у. Як тримав я поїдинка (11 десятин) тоді, та й дотепер тримаю. Камен. у.
Кочуватися, -чуюся, -єшся, гл. Приходить къ кому-нибудь. Так і завтра почуюся хиба до тебе? Федьк.
Ле́дач, -чі, ж. 1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач. 2) = ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г.
Підвій, -вію, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью). Канев. у.
Пластунський, -а, -е. Принадлежащій пластуну. Пластунські курені. О. 1862. II. Кух. 63.
Погонь, -ні, ж. = погоня. Мнж. 26. Погонь за мною. Мет. 100. Буде, за нами з города Азова велика погонь уганяти. АД. І. 121.
Уклепати, -паю, -єш, гл. Выковать. Там єсть з чого шаблюку уклепати. Шейк.
Шумкий, -а, -е. Шумный, шумящій. Мов у Базавлуці, за деревом шумким не чує нас. К. ПС. 117.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХВОРОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.