Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручитися

Ручитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИТИСЯ"
Анта́м, нар. Вонъ тамъ. Гол. III. 455.
Безпричасний, -а, -е. Безучастный, холодный. На дух, мару вона походила з своїм поглядом безпричасним. МВ. ІІ. 199.
Владіти, -дію, -єш, гл. = володіти.
Злороб, -ба, м. Злодѣй. Встрѣчено только у Кулиша. К. ЦН. 318.
Пачіски, -со́к, мн. = пачоси.
Покушання, -ня, с. Отвѣдываніе. Не ходиться о наїдок, але о покушання. Ном. № 12116.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Сиротинський, -а, -е. Сиротскій. Побють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. V. 401.
Цурочка, -ки, ж. Ум. отъ цурка.
Чернецтво, -ва, с. 1) Монашество. 2) соб. монахи. К. ПС. 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.