Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручиця

Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Чуб. VII. 402, 403. Рудч. Чп. 250. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Батожище, -ща, с. ув. отъ батіг.
Бздо, -да, с. Газы въ желудкѣ, вѣтры.
Виходець, -дця, м. Выходецъ. Котл. Ен. І. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. І. 121.
Монтеля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = майталати. Вітер дерево монтеля. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Обкладатися, -даюся, -єшся, сов. в. обікластися, обкладуся, -дешся, гл. 1) Обкладываться, обложиться. 2) Ложиться, лечь спать. Обіклались ото вже люде й спать, а в моєї хазяйки горить світло. Грин. І. 60.
Підлеглий, -а, -е. 1) Подчиненный. 2) Прѣлый. Підлегле борошно.
Пообідній, -я, -є. Послѣобѣденный. Передобідня година і пообідня. О. 1862. І. 81.
Посіпака, -ки, м. = сіпака. ЕЗ. V. 32.
Стих, -ха, м. 1) Стихъ (въ Библіи). 2) у стих. Безпрестанно, безпрерывно. Угор.
Шелесть меж., выражающее шелесть, шумъ, внезапное появленіе. По-за кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.