Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручиця

Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Чуб. VII. 402, 403. Рудч. Чп. 250. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЦЯ"
Відколи нар. 1) Съ какихъ поръ. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. ІІ. 35. 2) Съ тѣхъ поръ, какъ. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.
Косити, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17.
Лагідність, -ности, ж. Кротость, мягкость душевная, миролюбіе. Чого ви хочете? Чи з лозиною прийти мені до вас, чи з любов'ю і духом лагідности? Св. пис. І. Коринѳ. IV. 21.  
Лементува́тися, -туюся, -єшся, гл. Хлопотать, суетиться. Полт. г.
Онук, -ка, м. 1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583. 2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. онучок. Грин. II. 128.
Попідіймати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и підійняти, но во множествѣ.
Розляпатися, -паюся, -єшся, гл. Разболтаться, говорить слишкомъ много. Перед послом язик чернецький розляпавсь у твоїй чесній палаті. К. МБ. II. 128.
Синятка, -ки, ж. Сортъ плахти, запаски. Чуб. VII. 428. Вас. 170. Г. Барв. 52. Що в лянній сорочці, а в плахті синятці. Чуб. V. 417. Ум. синяточка. Маркев. 11. Запасочка синяточка. Чуб. III. 486.
Сколотина, -ни, ж. Чаще во мн. ч. Пахтанье, жидкость, остающаяся послѣ сбивки масла. Полт. Херс. г.г. Шух. I. 109. VII. 438.
Штемпаль, -ля, м. Одинъ изъ столбовъ, которые замѣняютъ фундаменть въ деревянной постройкѣ; на штемпалі кладутъ підвалини. Уман. у., Гайсин. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.