Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глина

Глина, -ни, ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. Ум. глинка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГЛИНА"
Болібрюх, -ха, м. пт. Emberiza milliaria, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.
Калитина, -ни, ж. = калита. Желех.
Лису́н, -на́, м. Плѣшивецъ. Желех.
Нахідка, -ки, ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка. Посл.
Осокір, -ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.
Повідчіплювати, -люю, -єш, гл. Отцѣпить (во множествѣ).
Покудкудакати, -каю, -єш, гл. Покудахтать (о курицѣ).
Попроциндрювати, -рюю, -єш, гл. Промотать, растратить (во множествѣ). Люде... гроші попроциндрювали. К. ЦН. 227.
Розбештати, -таю, -єш и розбештувати, -тую, -єш, гл. Разбаловать, развратить. О. 1862. І. 72. Оці його могоричі та трахтирі і розбештали. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Туркут Cм. туркот.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.