Дохо́жувати, -жую, -єш, гл. = дохожати.
Імжити, імжу, -жиш, гл. = мжити. Ой у саду дрібен дощик імжить. Ой на горі сніжок імжить.
Куцю! меж. Призывъ для свиней.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Му́до, -да, с. Ядро (у мужчины, самца).
По пред. 1) По. Не по чім і б'є, як не по голові. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Трудно стало старенькій по людях жити. Треба дітей пускати по людях. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. 2) Послѣ. По шкоді і лях мудрий. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. по всьому. Послѣ всего. от і по грошах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. вже по йому, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Як не буде миленького, то буде по мені. 3) Съ, въ. По кавунах малий наїдок. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. 4) За. Чи не вийде стара мати по холодну воду? Вернувсь по той чобіт. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Прийшла по мене вся моя родина. До кого ж мені тут по роботу вдатись? 5) по коне́ць. Въ концѣ. По копець греблі там стоять верби. 6) — по нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. 7) що ж по тому? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. 8) по тім, по чім. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. 9) по тверезому, по п'яному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо.
Повискрібати, -ба́ю, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Діжки повискрібала й повимивала, — чи їх у погріб повиносити?
Правитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його.
2) Возиться, хлопотать. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... А ми ще не лягали, все правилися.
3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту.
4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься.
5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш.
6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила.
Стик, -ка, м. = істик.
Трактиїрничка, -ки, ж. Трактирщица, жена трактирщика.
