Кончина, -ни, ж.
1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку.
2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина.
На-самоті́, нар. Наединѣ, съ глазу на глазъ. Дівчача натура усюди однаковісінька: проміж людей так і соромиться, нехай же на самоті, так ну!
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.
Орючий, -а, -е. О плугѣ: хорошо пашущій. У мене плуг орючий.
Приворожити Cм. приворожувати.
Солонувати, -ну́ю, -єш, гл. = солонцювати. От де бити, дрохв — на солонцях, як вони солонують.
Спокушатися, -шаюся, -єшся, сов. в. спокуситися, -шуся, -сишся, гл. Впадать, впасть въ искушеніе.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Прямо москаля в лоб хрусь!
Чомхати, -ха́ю, -єш, гл. = чмовхати.
Шкляр, -ра, гл. = скляр. А, шкляр! Ну, сідай, — у мене є шибки побиті.
