Зелепу́га, -ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ.
Лелі́тка, -ки, ж. 1) Металлическая блестка, пришиваемая на одеждѣ, церковн. облаченіи и пр. 2) мн. Головное украшеніе гуцулокъ: мелкія бляшечки вокругъ головы. Ум. леліточка. Ніхто не вгадає, що на гільцю сяє: золоті корхи верхи, срібні да леліточки. Употребляется какъ ласкательное слово: Ти ж моя леліточка!
Му́ркіт, -коту, м. Мурлыканье.
Обчемсати, -саю, -єш, гл. = обчимхати.
Перекушувати, -шую, -єш, сов. в. перекуси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Перекусывать, перекусить. Перекуси, та батькові даси. Заєць зараз до його та й шовк перекусив.
2) Закусывать, закусить на скоро. Ви, люде добрі, з дороги — голодні певно, — чи не перекусили б чого хоч трохи.
Пришта, -ти, ж. = причта. Була й нам пришта.
Провинка, -ки, ж. Ум. отъ провина.
Свість, -сти, ж. Свояченица. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Ум. свістонька, све́щенька. Ой глянь, зятеньку, на мене, меншая свістонька од тебе. Скаче светонька, скаче, чогось вона хоче: стрібного золотого од зятя молодого.
Устній, -я, -є. Устный, словесный. Устня мова з науки.
Чернушка, -ки, ж.
1) Раст.: a) Nigella sativa L. б) — дика. Nigella arvensis L.
2) Монахиня.
3) Кличка коровы. Ум. чернушечка. Що й у Київі да в манастирі.... там жила-була собі чернушечка.
