Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Ворожиля, -лі, ж. 1) = ворожбитка. 2) = сонечко, Coccinella septempunctata.
Ґабелко́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ телячьей кожи.
Дорахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Досчитаться.
Калябура, -ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай.
Навпір нар. Наперекоръ, въ пику. Навпір робе.
Оздоровити, -ся. Cм. оздоровляти, -ся.
Попереговорювати, -рюю, -єш, гл. Тоже, что и переговорити, но во множествѣ.
Середовий, -а́, -е́ 1) Внутренній. Як його побито, приходив хвершал дивитись; так він не признавсь побоїв середових, значить у животі, або в грудіх; тілько й бачив хвершал синяк під плечем та на голові. Сало середове. Либонь до сієї комори треба середовий ключ, бо вона запірається з середини. 2) Средній. 3) Среднихъ лѣтъ.
Хмизний, -а, -е. Изъ хмизу.
