Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

моргуха

Моргу́ха, -хи, ж. 1) Моргунья, часто мигающая глазами. 2) Кокетка, женщина, заигрывающая съ мужчинами. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. Була моргуха та очицями поводила чи на парубків, чи хоть і на нашого братчика та жодному нищечком признавалась, що тілько його одного любить, а зо всяким женихалась. Кв. І. 253.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 444.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРГУХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРГУХА"
А́йкати, -каю, -єш, гл. = Ая́йкати. Желех.
Багати, бажу, -жиш, гл. = бажати. Желех.
Гицелів, -а, -е. = гицельський.
Му́л II, -ла, м. Мулъ, лошакъ.  
Орудущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує. Харьк. г.
Перемити, -ся. Cм. перемивати, -ся.
Повідбірати, -ра́ю, -єш, гл. Отобрать (во множествѣ). Хотя ж ви од нас ключі повідбірали. АД. II. 111.
Угріва, -ви, ж. = угрівок.
Укмітити Cм. укмічати.
Храпій, -пія, храпко́, -ка, м. Хропунъ, храпящій человѣкъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОРГУХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.