Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Допі́зна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.
Заставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заста́вити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла?
Зіпра́тися, зперу́ся, -ре́шся, гл. Смыться, порваться отъ частаго мытья.
Невгарен, невгарний, -а, -е. Не способный. Невгарен росказати, як вірно та щиро тебе люблю. Невгарен і люльки запалить.
Піддашшя, -шя, с. = піддашок. Гучно, гучно у світлиці батьки розмовляють; любо їх сини Настусю в піддашші вітають.
Свашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть свашкою.
Тітуньця, -ці, ж. Ум. отъ тітуня.
Хвашія, -шії, ж. Полоса, вырѣзанная вдоль выдѣланной кожи. Там у мене під лавою єсть фатія ременю, заплатив я четвертак. Вообще вырѣзанная полоса кожи. Давай йому кару давать — дерти хвашії і соллю солить, та й знов притулюють, а в другому місті ріжуть. Так, поки і вмер.
Шалдувати, -ду́ю, -єш, гл. Дурачить, хитрить. Він двір, кажуть, продає? — Ні, це він тільки шаля́ує.