Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

локіть

Ло́кіть, -ктя, м. 1) Локоть (часть руки). Близько локіть, та не вкусиш. Ном. № 5395. 2) Мѣра длины, раньше равнявшаяся третьей части сажня, какъ видно изъ слѣд.: Пятдесятъ и сѣмъ локтей вдовжъ, а вширъ тридцять и сѣмъ локтей, що чинить девятнадцять сажней вдовжъ, а вширъ дванадцять сажней и локоть. (Отрывки изъ Лѣтоп. Мгарск. мон. КС. 1889. IV. 41). Въ соврем. употребленіи это мѣра, соотвѣтствующая длинѣ руки отъ локтя до конца средняго пальца. Хто з вас журившись може прибавити до зросту свого один локіть? Єв. Л. XII. 25. Ой дам тобі... локіть полотенця. Чуб. V. 504.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 375.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОКІТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОКІТЬ"
Витішити, -шу, -шиш, гл. Выняньчить. Кохав мене батько, витішила мати. Грин. ІІІ. 358.
Гру́бний 3, -а, -е и гру́бній, -я, -є. Относящійся къ печкѣ, печной. Зміев. у. Грубня печина. Харьк.
До́нка, -ки, ж. Дочь донского козака. Черк. у.
Заглеме́здий, -а, -е. = завалий. Мнж. 180.
Наві́чник, -ка, м. Испорченное намісник. Cм. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: наві́чничок. Грин. III. 432.
Нащебетати, -бечу, -чеш, гл. 1) Нащебетать. 2) Наговорить много. Дівчата прибіжять, нащебечуть. МВ. І. 36.
Протовкти, -вчу, -че́ш, гл. Протолочь.
Сончовий, -а́, -е́ ? Пару чобіт сончових. Чуб. V. 65.
Тупцюватися, -цююся, -єшся, гл. Переступать съ ноги на ногу.
Чудар, -ра, м. Чудакъ, странный человѣкъ. Вх. Лем. 483. Cм. чудак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОКІТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.