Запові́т, -ту, м. Завѣтъ, завѣщаніе.
Запоро́жецький, -а, -е. = запорожський. Се все були запорожецькі землі. Земля, мати, земля, мати, запорожецькая.
Лайнути, -ну́, -не́ш, гл. Ругнуть. Либонь уже десяте літо, як людям дав я «Кобзаря», а їм неначе рот зашито: ніхто й не гавкне, не лайне, неначе й не було мене.
Ма́тіхна, -ни, ж. = матінка. На тобі кошульку, моя матіхно.
Паньматчин, -на, -не. = паніматчин.
Перекидом нар. Перекувыркиваясь. Бич пішов перекидом. іде мені земля́ перекидом. Кружится у меня голова.
Побілитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побѣлѣть.
Рукодійник, -ка, м. Рукодѣльникъ.
Сперечитися, -чуся, -чишся, гл. Перечить, противиться. Дід не сперечався.
Шанувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть.
2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях.
3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Шанує сусідські діти варениками. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату.
4) шанувавши слухи ваші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: шануючи бога та й вас, яко ґречних. шаную (кому) го́нор.
