Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ловчий

Ло́вчий, -чого, м. 1) Ловчій. Спаслися ми, як пташки з клітки, як з сіті ловчого пірнаті. К. Псал. 292. 2) Ловитель (сказано было о ловившихъ убѣжавшихъ рекрутовъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 374.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОВЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОВЧИЙ"
Виїсти Cм. виїдати.
Гризня́, -ні́, ж. = Гриза. Мир. Пов. II. 42. Остигло йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.
Навоскува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Навощить. Желех.
Однодумець, -мця, м. Единомышленникъ.
Повішати, -шаю, -єш, гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417.
Полізун, -на, м. Сказочное существо: великанъ, одна рука котораго величиной съ обыкновеннаго человѣка; онъ не ходитъ, а лазитъ на колѣняхъ. Чуб. II. 250.
Розбештати, -таю, -єш и розбештувати, -тую, -єш, гл. Разбаловать, развратить. О. 1862. І. 72. Оці його могоричі та трахтирі і розбештали. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.
Хобза, -зи, ж. Раст. Sambucus ebulus. Шух. І. 22.
Шегерявий, -а, -е. Шепелявый. Козел. у. Він трохи шегерявий. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОВЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.