Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лопотючий

Лопотю́чий, -а, -е. Сильно шуршащій, сильно шелестящій. Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий. Полт.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПОТЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОПОТЮЧИЙ"
Бідага, -ги, об. = бідаха.
Дятли́на, -ни, ж. = дятловина.
Збо́рчий, -чого, м. Сборщикъ податей.
Зродити, -ся. Cм. зрожати, -ся.
Остудник, -ка, м. Растеніе: а) Ononis spinosa. Вх. Пч. І. 11. б) Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. І. 124.
Пожеребитися, -бимося, -теся, гл. Ожеребиться (о многихъ).
Попретно нар. Опрятно, чисто. Галиц.
Потретинній, -я, -є.. потрети́нне сукно Сукно, въ основѣ котораго каждая третья нитка пеньковая. Н. Вол. у.
Розгасти Cм. розгасати.
Удозвіль нар. Вдоволь. У мене воли удозвіль наїдяться. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОПОТЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.