Вертьог, -гу, м. Ухабъ; яма въ пескѣ, выбитая вѣтромъ.
Вигодовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вигодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі.
Дріжаки́, -ќів, м. мн. Дрожь. дріжаки́ їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. О, та й змерз же я цупко!... Та й дріжаків наївся! дріжаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть. Господи, Господи! що то буде?... Кожному в голові був той екзамен.
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Зачеса́ти, -ся. Cм. зачісувати, -ся.
Лу́пати 1, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші.
Настрашитися, -шуся, -шишся, гл. Напугаться.
Підсушити Cм. підсушувати.
Подалеко нар. Далековато, довольно далеко. Чи далеко до того села? — Подалеко. Далеко вам ходити? — Та подалеко.
Попонеділкувати, -кую, -єш, гл. Попоститься. Іди, небого, не журися, попонеділкуй, помолися.