Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2

щабель
щаблюватий
щаблястий
щава
щавель
щавельний
щавидуб
щавити
щавій
щавлик
щавник
щавух
щав'ян
щадити
щадливий
щадний
щадниця
щадність
щадок
щакати
щамба
щамбити
щамб'я
щасливе
щасливий
щасливити
щасливо
щасний
щасниця
щасно
щастити
щаститися
щастя
щати
ще
щебати
щебернути
щебетання
щебетати
щебеташечка
щебеташка
щебетій
щебетіти
щебетливий
щебетливість
щебетнути
щебетун
щебетуха
щевій
щедлик
щедрак
щедрець
щедрий
щедрик
щедрина
щедрити
щедрівка
щедрівник
щедрівниця
щедрівчаний
щедрість
щедро
щедровий
щедрувальник
щедрувальниця
щедрувати
щезати
щезун
щелепа
щемелина
щемерець
щеміти
щенитися
щент
щенюк
щеня
щеп
щепа
щепина
щепити
щепій
щепільник
щепко
щеплення
щепочка
щерба
щербак
щербан
щербанець
щербань
щербатий
щербець
щербина
щербинча
щербити
щербиця
щерлатий
щертовий
щерть
щет
щетина
щетинник
щетинуватий
щеть
щибати
щибелець
щиблювати
щиглик
щигликів
щиглячий
щиголь
щикавиця
щикавка
щикати
щикатися
щикніти
щикнути
щиколодка
щиколоток
щиміти
Допіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допекти́, -чу́, -че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Левиц. Пов. 336. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен. К. ЧР. 311.
За́йдочка, -ки, об. ум. отъ за́йда.
За́ступень, -пня, м. Древко, ручка къ заступу. Камен. у.
Злодійство, -ва, с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. Н. Вол. у.
На́йми, -мів, м. мн. Наемъ; служба по найму. Нехай вона сердешна од наймів трохи одпочине. О. 1862. III. 11. (Шевч.). Піти́ в на́йми. Наняться. Матінко наша! Не журися ти нами: як поростемо, пійдемо в найми. Н. п.
Позвінчувати, -чую, -єш, гл. Повѣнчать (многихъ).
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Притикатися, -каюся, -єшся, сов. в. приткнутися, -кнуся, -нешся, гл. Находить, найти себѣ мѣсто, помѣститься, прислониться, прижаться къ чему. Шукайте самі соби місця, — хай притикається кожен, де знайде. Полт. у. Молода не сідає за стіл, а де-небудь приткнеться. МУЕ. І. 115. (Полт.). Серед степу на ріжечку, як на припічку хатиночка приткнулась. Г. Барв. 14.
Раґеля, -лі, ж. Снарядъ для ловли раковъ, родъ небольшаго бредня. Екатер. г. Вѣдом. 1892, № 50.
Сопун, -на, м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297.
Нас спонсорують: