Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Байтала, -ли, об. Неуклюжій человѣкъ, дубина. Вх. Зн. 1.
Бездзвінний, -а, -е. Не имѣ»ющій колоколовъ. Андрієвська церква в Київі бездзвінна. 2) Безъ колокольнаго звона. Рання служба по деяких місцях буває бездзвінна.
Варьоха, -хи, ж. = варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. ІІІ. 500.
Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Ґо́тур 1, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus. Шух. I. 237. Желех.
Заві́шальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Зажовтілий, -а, -е. Зажелтѣвшій.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Мі́зька, -ки, ж. Мезга. Шух. І. 252.
Пороспукати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и роспустити, но во множествѣ.
Нас спонсорують: