Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Дере́вце, -ця, с. 1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. Cм. Гільце.
Загру́ти, -ру́ю, -єш, гл. Закричать (о воронѣ). Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ, напечатанной Срезневскимъ. Закряче ворон, загрує, зашумує.
Карафковий, -а, -е. Графинный.
Обуртувати, -ту́ю, -єш, гл. Напасть со всѣхъ сторонъ. Як несла я кішку в мішку, — трохи не обуртували собаки: як кавкнула, а собаки як за мною!...
Омет, -та, м. Ометъ, край, пола одежды. Шитії омети, ризи дорогії.
Потріб, -би, ж.
1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Сей оскіпок у потріб піде. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Яворина все на потріб яку там купуєся.
2) своя потріб. Естественная нужда, испражненіе.
Спішний, -а, -е. Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить.
Стриб 1, -бу, м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий.
Удоювати, удо́юю, -єш, сов. в. удоїти, удою, -їш, гл. Доить, надоить извѣстное количество. Вона їм удоїла. Він узяв те молоко.