Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Вилушок, -шка, м. Орѣхъ, выпавшій изъ шелухи.
Висхлий, -а, -е. Изсохшій.
Етно́ґраф, -фа, м. Этнографъ.
Зама́зати, -ся. Cм. замазувати, -ся.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Чуб. І. 85. Хлопці сиділи, постолики корчили. Грин. III. 103. 2) Кривить. Батько як зачав корчити лице. Ном. № 2346. 3) = корчувати. Вх. Лем. 427.
Натякання, -ня, с. Намекъ, намеканіе.  
Фіїн, -на, м. = хрещеник. Шух. І. 32.
Хвощанка, -ки, ж. Пучекъ хвоща, соломы или камыша, при помощи которыхъ моютъ деревянные некрашенные полы. Сим. 130.
Черешняк, -ку, м. Coccothraustes vulgaris. Вх. Уг. 275. Cм. чупкар.  
Шаєчка, -ки, ж. Ум. отъ шайка.
Нас спонсорують: