Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

ф-
фабра
фабури
фавда
фаґівник
фай!
файкати
файний
файно
файфа
файфер
факля
факт
фактичний
фактовий
фалат
фалатати
фалатє
фалд
фалда
фальш
фальшивий
фальшивість
фальшивосердий
фальшівник
фальшувати
фаля
фаналевий
фанатик
фанатицтво
фанда
фандоля
фанель
фанта
фантазія
фантазувати
фантастичний
фантастичність
фантє
фантина
фантиння
фантувати
фара
фарагон
фараґів
фараґівча
фарба
фарбаниця
фарбаня
фарбітки
фарбляний
фарбовесельчатий
фарбування
фарбувати
фарб'яр
фарб'ярка
фарб'ярня
фарб'ярство
фарб'ярський
фарисей
фарисейський
фарист
фаріон
фаркнути
фармуга
фармужити
фармужка
фартух
фарфолиз
фарфур
фарфурка
фасия
фаска
фасола
фасолька
фасоля
фасочка
фастиско
фасчина
фатів
фатка
фатьол
фафравий
фафрати
фацарити
фацарний
фацелик
фацерний
фацерність
фациґати
фацка
фацкати
фацкувати
фацнути
фаяти
фелеґа
фелелувати
фенделєнка
феник
фенчирь
ферделинка
ферділь
фертиґати
фертик
ферфела
ферфелити
ферфелиця
феса
фиґель
фиґлювати
физика
фик
фикати
филижанка
филозоф
филозофиста
филозофичний
филозофія
филозофний
филонник
Басан, -ну, м. Обшивка около платья. Поняв собі дівку туркеню-чужоземку, у зеленій сукні з білими баса нами. Лукаш. 45.
Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Гав III, -ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.).
Гря́кати, -каю, -єш, гл. = Грюкати.
Кокотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891.
Нава́льний, -а, -е. 1) Стремительный, порывистый. 2) — зіма́. Снѣжная зима. Лебед. и Н. Вол. у.
Перехибнутися, -нуся, -нешся, гл. Потерявъ равновѣсіе, упасть. Желех.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Екатер. у. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного. Чуб. II. 543.
Упісля нар. Послѣ. На ярмарки я тільки замолоду ходив, а опісля покинув. КС. 1882. XII. 485.
Урекливий, -а, -е. = урічливий. Чи підеш ти в таночок, не становись край Дунаю, бо то річка врекливая, врече тебе й косу твою. Мил. 50.
Нас спонсорують: