Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Запо́на, -ни, ж. 1) Пологъ, занавѣска. На вікнах... запони. Мир. Пов. ІІ. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. І. 120. 2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46. 3) Препятствіе, помѣха. Камен. у. Ум. запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою... У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. І. 160.
Насадови́ти, -влю́, -виш, гл. Насадить, разсадить. Насадовила гостей, що сісти не можна.
Поприрівнювати, -нюю, -єш, гл. Тоже, что и прирівняти, но во множествѣ.
Порядкувати, -ку́ю, -єш, гл. Распоряжаться, хозяйничать. Хто ж тут у вас порядкує? — Нема ще нікого, теперечки збіраємось обрать собі свого ватажка. Стор. МПр. 126, 127.
Пуґачі, -чів, мн. = матаржин. Шух. І. 144.
Свистюля, -лі, ж. Раст. Conium maculatum L. ЗЮЗО. І. 119.
Сідак, -ка, м. = сідавка. МУЕ. III. 17.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Уживок, -вку, м. = ужиток. Із нашого женихання ні слави, ні вживку. Мет. 86.
Умолотися, умелюся, -лешся, гл. Подвергнуться умолу, убыли при помолѣ.
Нас спонсорують: