Бобковець, -вця, м. Раст. Лавръ.
Ключиння, -ня, с. соб. Жерди, связанныя по двѣ подъ угломъ и лежащій по обѣ стороны соломенной крыши.
Коритце, -ця, с. 1) Ум. отъ кори́то. 2) = коритко.
Лічба́, -би, ж. Счетъ, исчисленіе. Такий вірний, як лічба жидівська. Он бачиш, по-за зорями ще зорі... Нема їм лічби. Чи є лічба твоїм неправдам лютим? не лічбою. Безъ счета. Бере гроші не лічбою. Дам ті срібла не вагою, дам ті злота не лічбою.
Обснути, -сну́, -не́ш, гл. Заснуть. Люде обляжуть, обснуть, первий сон заснуть, то й не чують нічого.
Осіяти, -я́ю, -єш, гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла.
Отавиця, -ці, ж. = отава. Пустив волики на отавиці.
Полівка, -ки, ж.
1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку.
2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії.
Рябко, -ка, м. 1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... 2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. 3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку!
Тітчин, -на, -не. Тетушкинъ, теткинъ.