Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

т
та
та I
та II
табак
табака
табакерка
табакерчина
табанити
табатерка
табачарка
табаченція
табачина
табачити
табачка
табачковий
табачник
табачників
табачницин
табачниця
табачок
табашний
табашник
табин
табиновий
табівка
табір
табла
таблиця
табор
таборитися
таборище
таборовий
таборування
таборувати
таборянин
табун
табунний
табунник
табунників
табуновий
табунський
табунчик
табурка
тавлетка
таволга
таволжаний
таволожник
таврія
таврований
таврот
таган
таганашка
таганок
таганувати
таганчик
тади
таємний
таємниця
таємничий
таємничо
таємність
таємно
таємнощі
таїнство
таїти
таїтися
тайкома
тайна
тайний
тайник
тайниковий
тайничок
тайність
тайно
тайстерка
тайстра
тайстрина
тайстровий
тайстронька
так I
так II
такання
такати
такелецький
такенний
такеньки
таки
такий
таківський
такісінький
такісічкий
такіський
такнути
тако
таковий
також
такой
такось
такрічний
такса
таксатор
таксаторів
таксаторський
таксація
таксувати
такувати
тал
тала
талабаїти
талабанити
талажчаник
талалай
талалайка
талалайко
таламбас
талан
таландати
таланистий
таланити
Ґо́лка, -ки, ж. Пшеница, имѣющая колосья безъ остей. Камен. у.
Загуля́ти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.
Малярі́вна, -ни, ж. Дочь живописца, маляра.
Повиплачувати, -чую, -єш, гл. Выплатить (во множествѣ). Усе вже повиплачував, що винен був.
Пробалувати, -лую, -єш, гл. ? Юж моя миленька за иншого пішла. Ней іде, ней іде, нехай пробалує, ней ю колька возьме, ней ся забанує. Гол. І. 337.
Проступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.
Рубець, -бця, м. 1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. шити рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = шрам. 3) мн. рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. рубчик.
Сміхотня, -ні, ж. Хохотъ, смѣхъ (многихъ).
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Нас спонсорують: